Кейс - метод

Кейс-метод – яскравий приклад інтерактивних технологій

Надзвичайно ефективним є такий вид роботи, як кейс-метод (від англ. саsе studу – вивчення ситуації), відомий у вітчизняній освіті як метод ситуативного навчання на конкретних прикладах).

Найбільш широко кейс-метод застосовується під час вивчення економіки та бізнес-наук. Використання кейс-методу також здобуло широке поширення у педагогіці, медицині, юриспруденції, математиці, культурології та політології.

Батьківщиною кейс-методу є США. Використання цього методу в навчальній системі США розпочалось ще на початку XX століття в галузі права та медицини. Однак провідна роль у поширенні цього методу належить Гарвардській школі бізнесу. На початку 20-х рр. минулого століття декан Гарвардської школи управління бізнесом у Бостоні Дін Донхем переконав своїх колег-викладачів використовувати цей метод на заняттях. 1921 року у Гарвардській школі бізнесу було видано перший збірник кейсів. “Новий” метод мав неабиякий успіх і поступово перетворився на основний метод навчання на факультеті. Навчання відбувалося за схемою, коли учні-практики пропонували конкретну ситуацію (проблему), а потім робили аналіз проблеми та надавали відповідні рекомендації.

Кейс-метод або метод ситуаційних вправ є інтерактивним методом навчання, який дає змогу наблизити процес навчання до реальної практичної діяльності спеціалістів. Він сприяє розвитку винахідливості, вмінню вирішувати проблеми, розвиває здібності проводити аналіз і діагностику проблем, спілкуватися іноземною мовою.

Гарвардська школа бізнесу подає таке визначення кейс-методу: “Метод навчання, за яким студенти та викладачі беруть участь у безпосередньому обговоренні ділових ситуацій та задач. Ці кейси, зазвичай, підготовлені в письмовій формі та сформульовані, виходячи з досвіду реальних людей, що працюють у сфері підприємництва, читаються, вивчаються та обговорюються студентами. Вони є основою для проведення бесіди, дискусії в групі під керівництвом викладача. Тому кейс-метод є одночасно і особливим видом навчального матеріалу, і особливим способом використання цього матеріалу в навчальному процесі.”

Кейс – це події, які реально відбулися в певній сфері діяльності і які автор описав для того, щоб спровокувати дискусію в навчальній аудиторії, підштовхнути студентів до обговорення та аналізу ситуації, до прийняття рішень.

Таким чином, ситуаційна вправа або кейс – це опис конкретної ситуації, який використовують як педагогічний інструмент, що допомагає студентам:

• глибше зрозуміти тему, розвинути уявлення;

•  отримати грунт для перевірки теорії, дослідження ідей, виявлення закономірностей, взаємозв’язків, формулювання гіпотез;

•  пробудити    інтерес,    підігріти    цікавість,    заохотити мислення та дискусію;

• отримати додаткову інформацію, поглибити знання;  переконатися у поглядах;

• розвинути   і   застосувати   аналітичне   і   стратегічне мислення, вміння вирішувати проблеми і робити раціональні висновки, розвинути комунікаційні навички;

•  поєднати    теоретичні    знання    з    реаліями    життя, перетворити абстрактні знання у цінності і вміння студента.

Робота над кейсом має наступні етапи

Етапи  роботи	Діяльність викладача	Діяльність студентів
До заняття	Підбирає  кейс.   Визначає основні       і       допоміжні матеріали   для   підготовки студентів. Розробляє сценарій заняття.	Одержує     кейс     і     список рекомендованої      літератури, Індивідуально     готується     до заняття
Під   час   заняття	Організовує       попереднє              обговорення кейса. Поділяє групу  на  підгрупи.   Керує обговоренням кейса	Ставить       запитання,       що поглиблюють розуміння кейса і проблеми. Розробляє варіанти рішень.    Бере     участь    у прийнятті рішень.
Після  заняття	Оцінює роботу студентів. Оцінює прийняті рішення і поставлені запитання.	Складає письмовий звіт про заняття з даної теми.

Студент, який готується до обговорення кейсу в аудиторії, має вивчити факти, зробити висновки з даних фактів, оцінити альтернативи дій в даній ситуації і зробити вибір на користь того чи іншого плану дій. Більш того, студент має бути готовим представити свої думки під час обговорення в аудиторії, відстояти свої погляди і, в разі необхідності, переглянути початкове рішення. Студент має усвідомлювати, що користь від кейсу він може отримати лише в тому випадку, якщо він буде брати активну участь у дискусії.

Основними елементами кейсу є:

•  Анатомія кейсу

•  Середовище: де відбуваються події в кейсі.

•  Тема: про що йде мова у кейсі.

•  Питання: які піднімаються питання у кейсі.

• Дані: яка інформація подається у кейсі.

•  Розв’язок   кейса:   який   вимагається   стиль   мислення (дедуктивний – застосування теорії, індуктивний – створення теорії, конвергентний -аналітичний, дивергентний – творчий).

•  Аналіз   кейса:   результат,   який   необхідно   досягнути (закритий кейс – єдина відповідь, відкритий – кілька можливих відповідей).

•  Час, необхідний для обговорення (мало часу, багато часу).

Існують наступні типи кейсів: кейс-випадок, кейс-вправа і кейс-ситуація.

Кейс-випадок – це короткий кейс, який розповідає про окремий випадок. Його можна використовувати під час лекції, для того, щоб проілюструвати певну ідею або підняти питання для обговорення. Даний кейс можна прочитати дуже швидко і тому студентам не треба готуватися вдома.

Кейс-вправа – надає студенту можливість застосувати на практиці здобуті навички. Найчастіше використовується там, де необхідно провести кількісний аналіз.

Кейс-ситуація – класичний   кейс,   що   вимагає   від   студента   аналізу ситуації. В ньому найчастіше ставиться запитання: “Чому ситуація набула такого розвитку і як становище можна виправити?”.

Кейс-ситуація, як правило, вимагає чимало часу для ознайомлення, тому з метою економії часу бажана попередня підготовка вдома.

Схема роботи над кейсом-ситуацією:

1.  Аналіз – пошук причин появи симптомів

2.  Виявлення справжньої причини

3.  Пошук варіантів рішення

4.  Вибір оптимального рішення

5.  Реалізація

6.  Контроль

Звичайно, кейс-метод не принесе користі, якщо його відірвати від решти навчального процесу. Він має застосовуватися нарівні з іншими методами викладання. Питання, яке закономірно постає перед викладачем, коли рішення про використання кейс-методу на заняттях вже прийнято, це питання про те, чи існує об’єктивний критичний мінімум (або максимум) кейсів, який забезпечить цілісність курсу та досягнення поставлених учбових цілей. Важко дати універсальну пораду в цьому питанні, адже все залежить не тільки та не стільки від нашого бажання, але й від інтелектуального та освітнього рівня аудиторії, з якою ми працюємо, від її готовності працювати по-новому. Одна закономірність вже чітко простежується: чим вищий рівень освітньої програми, тим легше та ефективніше працювати з кейсами. Під час використання кейс-методу навчання необхідно дотримуватися певних правил складання кейса, брати до уваги особливості роботи з кейсом у різних вікових групах, дотримуватися організаційних правил роботи над кейсом у групі і, крім того, слід правильно визначити роль викладача, оскільки під час використання кейс-методу роль викладача суттєво відрізняється від традиційної.

Правила створення кейса:

–   визначається дія і діючі актори, при цьому можна дати їхній опис -наприклад, що робить певна людина, у неї є такі достоїнства, такі-то недоліки;

–    описується    ситуація    (симптоми);

–    вказуються елементи антуражу.

Коли складена схема кейса, необхідно визначити його методичну мету, що стане його віссю.

Методичною метою застосування кейс-методу може бути й ілюстрація до теорії, і чисто практична ситуація, і їхнє поєднання. Однак у будь-якому випадку мета має бути вагомою, щоб робота з кейсом зацікавила студентів. Цьому сприятиме напруженість ситуації, описаної в кейсі, конфлікт, навіть драматичність, що вимагають прийняття швидких рішень.

Отже, зміст кейса повинен відображати навчальні цілі. Кейс може бути коротким чи довгим, може викладатися конкретно або узагальнено. Слід утримуватися від надмірно насиченої інформації та інформації, що не має безпосереднього відношення до теми, що розглядається. У цілому кейс має містити дозовану інформацію, яка дозволяла б студентам швидко зрозуміти суть проблеми та надавала б усі необхідні дані для її вирішення.

Кейси не повинні бути занадто великими. Об’ємні кейси більше підходять для підсумкових занять, для поточних занять краще використовувати невеликі. Практика показує, що максимальний обсяг кейса не повинен перевищувати 20 сторінок.

Під час розв’язання кейса студент не тільки використовує отримані знання, але й виявляє свої особисті якості, зокрема уміння працювати в групі, а також демонструє рівень бачення ситуації та рівень володіння іноземною мовою. Причому активність роботи кожного, хто навчається за цією методикою, залежить від багатьох факторів, основними з яких є кількісний і якісний склад учасників, організаційна структура підгрупи, її розміщення, загальна організація роботи з кейсом, організація обговорення результатів, підведення підсумків.

Кейс-метод сьогодні має активне застосовування в Україні, оскільки відповідає потребам часу і несе в собі великі можливості.

Кейс - технологія

Сьогодні найважливішим завданням освіти в Україні є підготовка освіченої, творчої особистості. У звязку з цим змінюється роль вчителя. Він перестає бути носієм знань. В першу чергу вчитель повинен організувати самостійну діяльність учнів, в якій кожний оволодів би низкою здатностей до якісних професійних дій, самонавчання, самоуправління, адаптації, особистісної готовності до майбутнього. Саме він створює середовище, в якому стає можливим вироблення кожним учнем на рівні розвитку його інтелектуальних та інших здібностей, певних компетентностей формування особистісних якостей, формування вмінь самостійно приймати рішення в умовах невизначенності, вироблення вмінь розробляти багатоваріантні підходи до реалізації плану дій, формування навичок і прийомів усебічного аналізу ситуацій.
Створенню такого середовища й сприяє кейс - технологія, яка впливає на професіоналізацію учнів, сприяє їхньому дорослішанню, формує інтерес і позитивну мотивацію на навчання.
Кейс - технологія - це загальна назва технологій навчання, що представляють собою методи аналізу. Суть технології полягає у використанні конкретних випадків (ситуацій, історій, тексти яких називаються "кейсом") для спільного аналізу, обговорення або вироблення учнями рішень з певного розділу навчання дисципліни.
З методичної точки зору кейс - це спеціально підготовлений навчальний матеріал, що містить структурований опис ситуацій, запозичених з реальної практики. Кейси (ситуаційні вправи) мають чітко визначений характер і мету. Як правило, вони пов'язані із проблемою чи ситуацією, яка існувала чи існує зараз. При цьому проблема чи ситуація або вже мали якесь попереднє рішення, або їх вирішення є необхідним, а тому вони потребують аналізу.
Кейс - це завжди моделювання життєвої ситуації, й те рішення, що знайде учасник кейса, може служити як відбиттям рівня компетентності й професіоналізму учасника, так і реальним рішенням проблеми. Як правило, кейси не мають єдиного рішення. Учасник завжди може придумати свій неповторний варіант рішення.
Цінність кейс - технології полягає в тому, що вона одночасно не тільки відображає практичну проблему, а й актуалізує певний комплекс знань, який необхідно засвоїти при вирішенні цієї проблеми, а також удало суміщає навчальну, аналітичну й виховну діяльність, що, безумовно, є дієвим та ефективним при реалізації сучасних завдань системи освіти.
До кейс - технологій відносяться:

• метод ситуаційного аналізу - ситуаційні завдання та вправи, аналіз конкретних ситуацій;
• метод інциденту;
• метод розбору ділової кореспонденції;
• ігрове проектування;
• метод ситуаційно-рольових ігор;
• метод дискусії.

Метод інциденту.
Інцидент - випадок, зіткнення. Метод інциденту полягає в тому, що учень повинен сам відшукати потрібну інформацію для прийняття рішення про дану проблему. При цьому учень учиться працювати з інформацією (повідомляти її, систематизувати, аналізувати), формувати власну позицію (або стати на чиюсь сторону, або залишатись стороннім спостерігачем, констатуючи полярність думок) і на підставі цього робити висновки. Пропонується завдання, в якому не містяться всі дані, які необхідні для вирішення даної проблеми.
Наприклад, завдання можна сформулювати таким чином: "Використання Інтернету - плюси та мінуси",  "Соціальні мережі - плюси та мінуси".
Метод розбору ділової кореспонденції.
Цей метод передбачає отримання кейса з детальним описом ситуації: пакет документів, що помагають знайти вихід зі складного становища (у тому числі документи, що не відносяться до даної проблеми, щоб учні могли вибирати потрібну інформацію), і питання, які дозволяють знайти рішення. При роботі за такою технологією аналізу ситуацій учні отримують від учителя папки з однаковим набором документів, що відносяться до певної історичної події, конкретної ситуації - залежно від теми та предмета. Учні виступають у ролі осіб, які приймають рішення.
Ігрове проектування.
Мета методу - процес, створення або вдосконалення об'єктів. Для роботи за цією технологією учасників заняття можна розбити на групи, кожна з яких розроблятиме свій проект. Ігрове проектування може включати проекти різного типу: дослідницький, пошуковий, творчий, прогностичний, аналітичний.
Метод ситуаційно-рольових ігор.
Мета методу в тому, щоб у вигляді інсценізації створити перед класом правдиву історичну, правову, соціально-психологічну ситуацію й потім дати можливість оцінити вчинки та поведінку учасників гри. Один  з різновидів методу інсценізації - рольова гра. Рольова гра - спосіб розширити досвід учасників аналізу, пред'являючи їм несподівану ситуацію, в якій пропонується прийняти позицію (роль) учасників і потім
виробити спосіб, який дозволить привести цю ситуацію до гідного завершення. При розігруванні ситуацій у ролях учасники виконують роль так, як самі вважають потрібним, самостійно визначаючи стратегію поведінки, сценарій, плануючи результат. Основне завдання - проявити творчі здібності для рішення актуальних проблем, які виникають несподівано.
Метод дискусії.
Дискусія - обмін думками про яке-небудь питання відповідно до більш - менш певних правил процедури. До інтенсивних технологій вивчення відносяться групові та міжгрупові дискусії.
Метод ситуаційного аналізу.
Це найпоширеніший на сьогодні метод, який дозволяє глибоко й детально досліджувати проблему, тобто аналіз конкретних ситуацій - глибоке дослідження реальної або зімітованої ситуації.
Мета методу - спільними зусиллями групи учнів проаналізувати ситуацію, що виникла, розробити  практичне рішення, закінчення процесу - оцінка запропонованих алгоритмів, вибір кращого з них у контексті поставленої проблеми. Можна також запропонувати для аналізу вже реалізовані кроки. У такому разі головним завданням буде визначення (шляхом аналізу) їх доцільності.
При використанні кожного з перерахованих методів учні отримують також низку запитань, на які їм необхідно знайти відповіді для розуміння суті проблеми. Крім того, кейс - технології передбачають як індивідуальну роботу над пакетом завдань, так і колективну, що розвиває вміння сприймати думки інших людей і вміння працювати в команді.
Діяльність учителя при використанні технології "кейс" включає два етапи:

1. Перший етап являє собою складну творчу роботу зі створення кейса й запитань для його аналізу.Такий вид роботи здійснюється за межами класу. Це науково-дослідна, методична робота. Добре підготовленого кейса не завжди вистачає для ефективного проведення заняття. Для цього необхідно ретельно підготувати методичне забезпечення як для самостійної роботи учнів, так і для проведення уроку.
2. Другий етап містить у собі діяльність учителя в класі, де він виступає із  вступним і заключним словом, організовує дискусію, підтримує діловий настрій у класі, оцінює роботу учнів та аналіз ситуації.

Вимоги до створення кейсів (проблемних ситуацій):

• навчальна проблема повинна бути пов'язана з матеріалом, що вивчається;
• проблеми повинні мати пізнавальну значущість;
• проблемні запитання повинні спиратись на попередній досвід і знання учнів;
• основним своїм змістом проблема повинна давати напрям пізнавальному пошуку, вказувати напрямок до її рішення.

Кейси можна представити в паперовому вигляді (надруковані: можуть містити графіки, таблиці, ілюстрації, діаграми), мультимедіа-кейс і відеокейс (може містити фільм, відео- чи аудіоматеріали).
При використанні кейс-технології не даються конкретні відповіді, їх необхідно знаходити самостійно. Це дозволяє учням, спираючись на власний досвід, формулювати висновки, застосовувати на практиці отримані знання, пропонувати власний (або груповий) погляд на проблему. У кейсі проблема представлена в неявному, прихованому вигляді, при чому, як правило, вона не має однозначного рішення. У деяких випадках треба не тільки знайти рішення, а і сформулювати завдання, оскільки її формулювання представлене не явно.
За типом і спрямованістю кейси можна розділити на тренувальні, навчальні, аналітичні, дослідницькі, систематизуючі та прогностичні. Вони можуть бути різними не тільки за змістом, а й за структурою.
Типи кейсів за структурою:
1. Структурований кейс.
Містить мінімум інформації. Завжди має оптимальне рішення, для рішення необхідно знати певну формулу. Структуровані кейси включають стислий і точний виклад ситуації з конкретними цифрами й даними. Тут існує певна кількість вірних відповідей, до яких можна дійти, опанувавши одну формулу, навичку, методику в якійсь галузі знань.
2. "Нариси".
Містить кілька сторінок тексту й додаток. Містить у собі ключові поняття, при його рішенні необхідно спитатись на свої знання.
3.Великі неструктуровані кейси.
Звичайно досить великі. Містить багато докладної інформації, при чому іноді зайвої. При рішенні необхідно дуже чітко розібратись з умовами - потрібними і непотрібними. Неструктуровані кейси є матеріалом з великою кількістю даних. Вони призначені для оцінки швидкості мислення, уміння відокремити головне від другорядного.
4. Кейси - "першовідкривачі".
При роботі з ними вчитель повинен запропонувати яке-небудь нове рішення, саме творче завдання. Кейси першовідкривачів можуть бути як дуже короткими, так і довгими. Спостереження зо рішенням такого кейса дає вчителю можливість побачити, чи здатна людина мислити нестандартно.
Розрізняються кейси за розміром. Міні-кейси (1-2 сторінки) призначені для розбору в класі й часто використовуються як ілюстрація до того, про що йдеться на уроці.
При підготовці до уроку кейси бажано скласти в письмовій формі. На уроці прочитати дітям або роздати для самостійного вивчення. Кейси становлять основу бесіди класу під керівництвом учителя. Знайомство з кейсом може проходити власне на уроці або заздалегідь (як домашнє завдання).
Структура уроку з використанням технології "кейс":

1. Підготовчий етап. Педагог готує ситуацію, додаткові інформаційні матеріали, визначає місце заняття в системі предмета.
2. Ознайомлювальний етап:

• залучення учасників до живого обговорення реальної ситуації, введення в ситуацію, опис ситуації.
• виконання індивідуального завдання, пошук необхідного інформаційного матеріалу.
• глосарій.

3.Основний (аналітичний) етап.
Технологія роботи з кейсом:

• Усвідомлення та формулювання проблеми на основі інтерпретації ситуації.
• Виявлення причин виникнення даної проблеми.
• Вироблення різних способів дії - альтернатив.
• Вибір кращого рішїення з опорою на аналіз позитивних і негативних наслідків кожного.
• Складання програми діяльності з орієнтацією на первинні цілі та реальність їх реалізації.

Вирішення кейсів рекомендується проводити у 5 етапів:

1. Знайомство із ситуацією.
2. Виділення основної проблеми.
3. Пропозиція концепцій або "мозковий штурм".
4. Аналіз наслідків прийняття того чи іншого рішення.
5. Вирішення кейса - пропозиція одного або кількох варіантів, вказівка на можливе виникнення проблеми, механізми їх запобігання та рішення.

Кейси повинні бути правдивими, реалістичними, але не обтяженими деталями, повинні бути пов'язані з матеріалом, що вивчається.
Навички, які розвиває технологія "кейс":

• аналітичні навички - уміння відрізняти дані від інформації, класифікувати, виділяти суттєву та несуттєву інформацію, аналізувати, представляти та добувати її, мислити чітко і логічно.
• практичні навички - формування на практиці навичок використання теорії, методів та принципів.
• творчі навички - генерація альтернативних рішень.
• комунікативні навички - уміння вести дискусію, переконувати, використовувати наочний матеріал та інші медіа-засоби, кооперуватись в групи, захищати власну точку зору, переконувати опонентів, складати короткий і переконливий звіт.
• соціальні навички - оцінка поведінки людей, уміння слухати, підтримувати в дискусії чи аргументувати протилежні думки, контролювати себе.