Експертизі підлягають такі параметри проекту підручника:
1. Відповідність проекту підручника навчальній програмі.
Ознайомитися з навчальними програмами з усіх навчальних предметів
можна на офіційному веб-сайті Міністерства освіти і науки України:
1) навчальні програми для 5-9 класів для загальноосвітніх навчальних
закладів:
http://old.mon.gov.ua/ua/activity/education/56/692/educational_programs/1349869
088/;
2) навчальні програми для 8-9 класів для загальноосвітніх навчальних
закладів (класів) з поглибленим вивченням окремих предметів:
http://old.mon.gov.ua/ua/activity/education/56/692/educational_programs/13
84763942/.
Оцінюючи проект підручника щодо відповідності його навчальній
програмі, експерт має врахувати право на авторське представлення
послідовності викладу навчального матеріалу в проекті підручника, уведення
додаткових питань, що сприяють розкриттю сутності поняття, передбаченого
навчальною програмою тощо.
3
Слід ураховувати, що авторське бачення відповідності навчальній
програмі має бути обґрунтованим і не призводити до перевантаження
навчального змісту.
Критерії експертизи:
- повнота і вичерпна реалізація в підручнику предметного змісту,
визначеного навчальною програмою;
- відповідність обсягу підручника кількості навчальних годин,
відведених на вивчення предмета;
- логічна послідовність і систематизованість викладу основних
змістових питань, дотримання принципів доступності, наочності та ін.
Невідповідність змісту проекту підручника навчальній програмі може
бути підставою для відхилення підручника.
2. Відповідність проекту підручника цілям і завданням освіти (сучасній
освітній парадигмі)
Проект підручника має бути спрямований на досягнення цілей і
завдань освіти, задовольняти потреби всіх своїх користувачів: для учнів бути
цікавою й ефективною навчальною книгою; для вчителів стати основою
розгортання навчального процесу, побудови власної методичної системи; для
батьків бути зрозумілим порадником у наданні допомоги своїм дітям у
навчанні..
Критерії експертизи:
- реалізація ідей особистісно орієнтованого підходу в проекті
підручника (у змісті підручників особистісно орієнтований підхід має
реалізуватися через різнорівневе представлення елементів знань і способів
виконання навчальних дій; розгляд можливих способів виконання одного й
того самого прийому обчислення чи розв’язування задачі; забезпечення поля
для вибору учнем завдань відповідно до свого рівня навчальних можливостей
тощо);
- компетентнісна орієнтованість змісту підручника
(компетентнісний підхід має бути реалізовано як у змісті завдань, так і в
методичному апараті підручника, передбачаючи формування не лише знань,
а й способів діяльності,здатності застосовувати вивчене у різноманітних
навчальних і життєвих ситуаціях,висловлювати власні судження,
обґрунтовуючи їх, здійснювати логічні міркування,оцінювальні дії,
формулювати висновки тощо. Підручник має сприяти формуванню в учнів
крім предметної також ключових компетентностей (уміння вчитися,
спілкуватися державною, рідною та іноземними мовами, математичної,
соціальної, гендерної, громадянської, загальнокультурної, підприємницької і
здоров’язбережувальної);
- реалізація діяльнісного підходу в проекті підручника (діяльнісний
підхід у змісті підручника може бути реалізований через систему завдань,
проблемних ситуацій, що спонукають до активної діяльності кожного учня на
уроці й водночас до свідомої самостійної роботи, до застосування на
практиці здобутих знань, до колективної діяльності та самоосвіти).
3. Аналіз структурних компонентів проекту підручника
4
Нова філософія шкільної освіти передбачає використання підручників
нового покоління, які водночас із традиційними дидактичними функціями
(інформативною, трансформаційною, мотиваційною, систематизувальною,
інтегративною, самоконтролю, розвивальною, виховною тощо) виконували б
ще й нові (функцію розвитку самостійної пізнавальної діяльності учнів в
інформаційному просторі; функцію розвитку ключових і предметних
компетентностей).
Сучасний підручник – складний комплекс, що складається з текстового
і позатекстового структурних компонентів, які добираються і
розташовуються в окремих темах відповідно до особливостей навчального
матеріалу (див. таблицю).
Структура шкільного підручника
Компонент Складники компонента
Текстовий Основний текст Додатковий текст Пояснювальний текст
За змістом:
вступний;
інформаційний;
заключний.
За характером:
опис;
оповідання;
пояснення;
проблемний
виклад;
узагальнення.
1.Документи
2.Науково-
популярні тексти
3.Художні тексти
Посторінковий
словник.
Пояснення у дужках
всередині основного
тексту.
Підписи до ілюстрацій.
Дані про подані
документи та їх авторів.
Винесення
Позатекс-
товий
Ілюстрації Методичний апарат Апарат орієнтування
Зображувальні:
малюнки;
репродукції;
фотоілюстрації;
документальні
зображення;
Умовно-
графічні:
графіки;
карти;
картосхеми,
плани;
схеми,
креслення,
1.Запитання і
завдання:
- відтворювальні;
- перетворювальні;
- творчо-образні;
- проблемні.
2. Текстові таблиці:
- порівняльні
- узагальнювальні;
- конкретизувальні;
- ілюструвальні.
3. Опорні схеми
(структурно-логічні).
4. Плани-схеми,
пам’ятки-алгоритми.
5. Завдання для
самоконтролю
1.Загальний зміст
2.Рубрикація і
тематичні символи
3.Сигнали-символи
(піктограми)
4.Виділення в тексті
(курсивом, жирним
шрифтом тощо)
5. Словники і
покажчики: понять,
дат, імен
6.Глосарій
7. Колонтитули,
шмуцтитули
8. Бібліографія
9. Довідники
5
Критерії експертизи:
3.1. Відповідність тексту та ілюстрацій підручника основним
психолого-педагогічним вимогам
- побудова й структура текстів (виділення головного, доцільність
поділу на параграфи, пункти їх послідовність і зв’язки між ними, чіткість
формулювання висновків, правил і визначень, цілісність викладу);
- стиль текстів (поєднання ознак наукового і науково-популярного
стилів; наявність предметно орієнтованого, інструментально
орієнтованого, ціннісно орієнтованого компонентів змісту; уникнення
стереотипів і мови ворожнечі; відповідність вимогам гендерного підходу;
наявна діалогічність текстів);
- співвідношення й взаємозв’язок основного, додаткового й
пояснювального текстів(раціональний розподіл тексту на основний і
додатковий;
- мова текстів (має бути лаконічною, точною і зрозумілою для
учнів, позбавленою будь-яких дискримінаційних смислів, відповідати
нормам української літературної мови й слугувати зразком для мови учня
(у підручниках для шкіл з навчанням мовами національних меншин –
вимогам мов національних меншин));
- доступність викладу (відповідність складності й обсягу матеріалу
можливостям засвоєння його учнями підліткового віку на належному рівні
й за встановлений час (не більше 5±2 нових одиниць матеріалу, не більше
4% суб’єктивно незнайомих слів, у тому числі й наукових термінів);
відповідність ступеня абстрактності викладу матеріалу віковим
психологічним особливостям учнів; доцільність використання аналогії для
пояснення складних процесів, наявність прикладів для пояснення
абстрактних понять, достатність і вичерпність наведених пояснень,
вказівок тощо; доцільність обраних конструкцій речень для розуміння
тексту (оптимальною кількістю для розуміння і сприйняття учнями
середніх класів є 10-15 слів у реченні);
- науковість змісту (відповідність змісту підручників новітнім
досягненням сучасної науки, встановленим у ній положенням; вірогідність
усіх наведених фактів та понять; повнота розкриття сутності різноманітних
об’єктів вивчення їх у взаємозв’язках і розвитку; трансформація й точність
вираження наукових понять і уявлень в означеннях і термінах, прийнятих у
науці; забезпечення у підручнику системності й цілісності знань,
відображення еволюції наукових ідей, ролі діячів науки, насамперед
вітчизняних учених, у розвитку відповідної галузі науки);
- наявність елементів змісту й вимог, що призводять до
перевантаження учнів (недоцільність уведення окремих тем, понять;
дублювання, передчасні завдання щодо розуміння й пояснення тощо);
- дидактична доцільність використання ілюстративного матеріалу
(оптимальне співвідношення образотворчих і умовно-графічних
матеріалів, малюнків або документальних фотографій, методична
доцільність розміщення їх у книжці;наявність завдань, спрямованих на
роботу учнів з ілюстративним матеріалом; роль ілюстративного матеріалу
6
в реалізації провідних функцій підручника (розвивальна
спрямованість наочних зображень, інформаційність, естетичне виконання,
національний колорит); дидактично обґрунтований зв'язок наочних
зображень з текстом та іншими структурними компонентами
підручника;відповідність ілюстрацій віковим особливостям
школярів;якість виконання ілюстративного матеріалу, художнє
оформлення, формат, обсяг, поєднання кольорів, естетичне сприйняття
проекту підручника).
3.2. Повнота реалізації можливостей методичного апарату в
забезпеченні організації навчально-пізнавальної діяльності учнів
- ефективність апарату засвоєння знань (наявність різних типів
навчальних завдань і вправ – пропедевтичні, ввідні, пробні, тренувальні,
творчі;питома вага серед них творчих, розвивальних;розташування їх у
підручнику з урахуванням основних етапів процесу навчання – сприймання
навчального матеріалу, усвідомлення й осмислення його (розуміння,
закріплення, застосування на практиці);
- доцільність використання пам’яток, алгоритмів, зразків виконання
завдань тощо;
- наявність засобів мотивації, стимулювання пізнавального інтересу,
розвитку інтелектуальної, зокрема творчої, діяльності учнів, оволодіння
учнями прийомами розумової діяльності (індукція, дедукція, аналіз, синтез,
порівняння, узагальнення тощо),
- наявність засобів організації різних видів діяльності і комунікації
між учасниками освітнього процесу, завдань для організації групової,
навчально-дослідної та проектної діяльності учнів;
- наявність засобів диференціації, індивідуалізації та персоналізації
навчальної діяльності учнів відповідно до їхніх пізнавальних можливостей.
3.3. Доцільність і ефективність апарату орієнтування в підручнику
- наявність компонентів апарату орієнтування –змісту, вступного
звернення до читача; словника, покажчика, шмуцтитулів, довідників тощо;
- раціональність рубрикацій,
- доцільність використання сигналів-символів;однотипність їх і
наступність у використанні елементів апарату орієнтування
- інструментальність вступного звернення до читача, доцільність
його;
3.4. Забезпечення виховної, розвивальної та здоров’язбережувальної
функцій
- зміст підручника сприяє формуванню патріотизму, любові і поваги
до Батьківщини, свого народу, його мови, державних, національних,
родинних цінностей, толерантному ставленню кожної людини, незалежно від
її статі, етнічної, релігійної, культурної приналежності чи інших ознак,
навчає міжнаціонального і міжконфесійного діалогу; виховує особистість,
готову до ефективної міжкультурної взаємодії в нових історичних реаліях,
7
чутливу до людської інакшості та нетерпиму до проявів расизму,
ксенофобії й нетерпимості до людських відмінностей. Експерт має
проаналізувати в підручниках наявність елементів полікультурного
виховання, як одного з пріоритетних напрямів у підготовці особистості в
умовах європейської інтеграції.
- зміст підручника виховує характер, сприяє розвитку особистості,
створенню умов для самовизначення і соціалізації учня на основі
соціокультурних, духовно-моральних цінностей і прийнятих у суспільстві
правил і норм поведінки в інтересах людини, родини, суспільства і держави;
- навчає раціонального природокористування, дотримання
безпечних норм життєдіяльності.
3.5. Відповідність гендерному підходу в освіті
Текстові та позатекстові (ілюстрації, методичний апарат, апарат
орієнтування) матеріали підручника позбавлені гендерних стереотипів,
андроцентризму, дискримінацій за ознакою статі (сексизмів), що
виявляється у:
- паритетності представлення осіб обох статей – рівномірному
співвідношенні жіночих і чоловічих образів;
- відсутності сегрегації й поляризації за ознакою статі – навмисного
розділення осіб обох статей шляхом приписування їм принципово різних
форм соціальної активності, зображення їх як протилежностей, що
протиставляються одна одній та начебто не мають між собою спільних рис і
якостей, спільної діяльності;
- відсутності тенденції прив’язувати різні форми активності або
пасивність зображуваних людських образів до статі (як правило, активність –
до чоловічої, пасивність – до жіночої);
- відсутності стереотипних гендерних сценаріїв, що прив’язують
жіночі образи передусім до приватної сфери (сім’ї, господарства, піклування
про дітей), а чоловічі – до інших, масштабніших форм соціальної активності,
зображенні осіб обох статей (і дітей, і дорослих) у різноманітних (за змістом
та масштабом) ролях і видах діяльності;
- зображенні людини загалом і загальнолюдських цінностей як через
образ чоловіка (що наразі домінує), так і через образ жінки.
Немає коментарів:
Дописати коментар