Свято Букварика

Свято Букварика

Вч.:    Добридень! Раді вас вітати на нашім урочистім святі! Ну що, усі зібралися у класі? Та ні, когось не вистачає. Кого? Самі ж бо відгадайте, а потім – радо привітайте.

(Звучить музика, заходять учні).

До школи радо хто спішить?

Хто старанно уроки вчить?

Хто хоче все на світі знати, Уміє і читати і писати?

Усі їх завжди пізнають.

Скажіть-но, як цих діток звуть?

Учні:   Шко-ля-рі!

Вч.:     Хто радує і тат, і мам?

Хто кожну справу робить сам?

Хто дружно й весело співа,

Родину щастям зігріва?

Усі їх завжди пізнають. Скажіть-но, як цих діток звуть?

Учні:   Шко-ля-рі!

Вч.:     Що ж, вітайте! Ось він – наш веселий, дружний 1 клас.

(Учні виконують пісню “Мама двері відчиня”).

Учні:   Усі зібрались в цьому класі,

Бо нині свято Букваря.

Нам трішки сумно, трішки шкода, -

Прощання надійшла пора.

Букварик – розумна книга,

Друг і порадник школяра.

Його шанує й дуже любить Уся весела дітвора.

И букварика чекаєм,

А його усе немає.

Де ж так довго забарився,

Може, в лісі заблукав?

(Вибігають дівчатка у костюмах сорок).

Сорока: Скре-ке-ке! Скре-ке-ке!

Чи ви чули про таке:

Нині свято Букваря,

А Букварика нема.

Не прийшов до діток вчасно

Може, трапилось нещастя?!

2-га сорока: Так, я чула – в нашім лісі

Диво коїться якесь.

Усі десь подівались,

Ще й казки забунтували:

Свої назви поміняли, і сюжети, і героїв...

Лихо, хто таке накоїв?

1 і 2:    Ой, не знаю, ой, не знаю!

Незнайко: Хто це тут мене гукає?

Учні:    Ось хто лиха нам накоїв,

Хто читати не хотів,

Хто н вчився гарно в школі

І Букварика згубив.

Незнайко: Це все наклеп і брехня!

Доведіть, що винен я!

Вч.:      Була Шапочка Червона –

Стала Синя Борода.

Це – був Карлсон, а віднині –

Цибуляна голова.

А Дюймовочка маленька

Стала вище Гулівера.

Дядя Стьопа – Бармалеєм

Став із міліціонера.

В Буратіно ніс відпав,

А Мальвіну смерч забрав.

Колобок лисичку з’їв.

В невід діду вовк заплив.

Щуку в небі кінь впіймав,

А Лисицю глечик вкрав.

Кіт Базиліо на плоті

Кукурікає щодуху,

А Іван-царевич скаче,

Щоб впіймати білу муху.

Ще продовжувать, чи досить?

Порятунку усі просять.

Що, хлопча ледачкувате,

Скажеш, що не винуватий?

Незнайко: Це якась страшна облуда!

Більш чинити так не буду!

Гарно я навчусь читати,

Зможу все переказати.

Але як тепер нам бути?

Як казки всі повернути?

Вч.:      Це завдання не просте!

Допоможу вам, проте.

Зможе казки врятувати

Той, хто дружбою багатий,

Хто веселий і сміливий,

Хто в роботі не лінивий.

Той Букварика врятує,

Хто в науці силу чує.

Чесний хто, і хто завзятий –

Зможе друзів виручати.

Тож перевірю, для початку,

Чи дружні ви, мої малята.

Оця стежина чарівна

Вам вкаже шлях до Букваря.

(Діти отримують колові приклади і викладають стежину на килимі).

Вч.:     Бачу – вправні ви, малята,

Дружні, віддані, завзяті.

Час настав вам вирушати,

Пісню дружби нум співати!

(Співають пісню).

Вч.:     Оця стежина веде вас, діти,

У світ природи, дивний світ,

Де є метелик і є калина

Сніжинка біла і маків цвіт.

Де соловейко співає пісню

І жайвір сонечко кличе нам.

Вухастий зайчик стрибає в лісі,

Їжак гостинці несе діткам.

Де бджоли пісню літа співають,

Палає квітка в краплях роси,

Цвіркун для друзів на скрипці грає...

Зумій відчути оце усе.

За всю турботу та щиру ласку

Віддячить тобі не раз

Тож не порушуй чарівну казку,

Нехай усіх вона радує нас.

Баба Яга: (Виходить і несе Буквар).

Книгу я знайшла чарівну, в господарстві так потрібну.

По ній буду чаклувати,

Ягняточок навчати.

Яглику! Ти де сховався?!

Подивись-но, в мами цяця!

(Шукає Яглика і не знаходить).

Ото капосний малюк!

Геть відбився вже від рук!

Зараз мамця почаклує,

Вітерцем тебе придує.

Яглик: Що ж це, матінко моя,

Невже Чорна магія!

Якісь знаки та карлючки.

Мабуть, це Кощія штучки.

А це що?

Баб Яга: Це буква “О”.

Яглик: “О”? Отрута! Не бери!

Мерщій викинь, поклади!

Баба Яга: Яглику, ти не турбуйся,

Справді книга чари має,

Бо дітей читать навчає.

Будь-який малий школяр

Зна, що книга ця – Буквар.

Ось і ти навчись читати,

Досить вже байдикувати.

600 років лише знаєш,

Що гуляєш і гасаєш.

Яглик: Я читати? Ти жартуєш?

Баба Яга: Ти мене погано чуєш?

(Ганяється за Ягликом, хоче посадити його за стіл учитись читати. Яглик утікає).

Я тебе наздожену і за книгу усаджу!

(Усаджує).

Букви вчи, не йди нікуди,

Ось тобі секундомір –

Потім себе перевір.

А прийде Кощій, наш тато,

Будеш йому звітувати!

Я ж лечу в ліс на нараду

І даю тобі пораду:

Швидше справою займися.

Часу не марнуй, учися!

(Яглик бере Буквар, сумно зітхає. Баба Яга виходить. Яглик сідає, підпирає голову руками, раптом чує голос Букваря, лякається).

Букварик: Я – Букварик чарівний,

Швидше ти мене відкрий.

Сам тобі допоможу,

Вмить читати научу!

Лиш мене не ображай,

А люби і поважай!

Коли дуже ти захочеш,

Все на світі знати зможеш!

Яглик: Хочу! Хочу, ну, давай

Мене вчити починай.

(Забігає Незнайко. Сваряться, тягнуть Букварик кожний до себе).

Яглик:  Це мій Буквар, моя мама його перша знайшла.

Незнайко: А от і ні! Я перший його загубив.

Киця:   Мур-мур-няв!

Хто це галас в лісі зняв?

Знову діти! От морока!

Треба вам оті уроки?

Краще грайтесь, розважайтесь

І нічим не переймайтесь.

Літери! Це просто дивно!

І кому вони потрібні?

У – горбате, А – не рівне.

Цю не треба і вивчати (показує на “Ж”)

А цією у футбола грати (показує на “О”)

Я без них не знаю лиха

І гуляю у дворі!

Краще б літери сиділи у твоєму Букварі!

З мене приклад всі беріть

І уроків не учіть!

От, знайшли за що сваритись,-

Зі сміху можна подавитись!

Ой, дивіться, що то там?

(Забирає Буквар).

Обдурила! Не віддам!

(Дражнить Яглика і не віддає Буквар. Незнайко і Яглик починають плакати).

Учні:    На веселе свято щиро

Ми запрошуємо вас.

За Буквариком прийшли ми.

Поспішаймо, бо вже час.

Ми змогли Буквар знайти,

Казки врятувати.

А тепер рушаймо в путь

Й будемо співати.

(Виходить Буквар).

Буквар: Я – Букварик, вам відомий,

Дуже гарний, малюнковий,

Залюбки всіх вчу читати –

Нема часу спочивати!

Кожен рік мене гортають

Ніжні пальчики нові.

Нехай розум здобувають

Любі діточки мої.

Щиро зі всіма ділюся –

Не шкодую своїх знань;

Безліч хитрих і цікавих

Маю для малят завдань.

Тож зростаймо, діти милі,

І читайте залюбки –

Слушну вам дадуть пораду

Щирі друзі – книжечки.

Учні:   Рідний наш Букварику,

Ми тебе любили.

Ми з тобою весело

Й радісно дружили.

Та прийшла пора прощатись

Час з тобою розлучатись.

Букварику, найперший друже!

Ми не забудемо тебе,

Не зможем ставитись байдуже

До тебе, любий, відтепер.

Віднині будеш серед книг

На місці першому стояти.

Ти найдорожчий від усіх,

Бо навчив усіх читати.

Буквар: Дякую за слово гарне,

Та сумуєте ви марно

Вам дарую, первачки,

Ці чудові книжечки.

Вони – друзі ваші нові,

Різнобарвні, кольорові.

Їх шануйте і вивчайте,

А мене не забувайте.

До побачення! Прощайте!

Діти:   Прощавай, Букварику!

За цей час учні вивчили правила школярів.

Раз-два, запам’ятай:

До школи вчасно прибігай.

Три-чотири, треба знати:

Майна шкільного не псувати.

Товаришам допомагати,

“Добрий день” чемно казати.

Гарно вчитися усім,

Бо школа – це наш другий дім.

Вч.: Ось такі ви всі молодці! Як ви гадаєте, мами і тати, чи можемо ми перевести усіх учнів 1 класу до 2 класу? Усіх запрошуємо до 2 класу (вручення медалей): (Список усіх дітей, що переводяться).

А зараз ми перевіримо, чи навчилися наші учні писати, рахувати, читати.

Гра “Склади слово”.

Гра “Назви пори року”.

За ваші знання, за вашу старанність, активність, дисципліну, за відзначки, які ви отримували протягом усього навчального року, грамотою нагороджуються: (вручаються грамоти).

Ну і мама, ну і тато!

Наче справжні дошкільнята!

Нічогісінько не знають –

Смішно і сказать комусь! –

Бо щодня мене питають

Лиш одне “Чому? Чому?”

-   Ти чому образив Віту?

-   А чому отримав двійку?

-   А чому прийшов так пізно?

-   Ти чому такий непослух?

-   І чому не стелиш постіль?

-   Ти чому це вірш не вивчив?

-   А чому такий синець?

Ось настане мій кінець.

Не поясниш їм ніколи,

Хоч би й дуже захотів...

Треба їх віддать до школи,

Хай питають школярів.

Вч.: Подякуймо батькам, які нам допомагали в навчанні, вчилися разом з нами.

За те, що раненько вставали,

За те, що до школи водили,

За те, що втоми ніколи не знали.

Палке вам велике СПАСИБІ!

Ой, батьки в нас молодці,

Держать міцно нас в руці.

Просим нас не відпускати,

Щоб всю школу не злякати.

Вч.:     На святі веселому

Ми побували,

Співали, сміялись і жартували.

Та скільки б не гуляли

А кінчати час.

Кращі побажання прийміть від нас!

Діти:   І в нас, і у вас

Все буде гаразд.

Щоб ми і ви

Щасливі були!

Збіг перший рік

Як мить коротка.

(Так швидко лине час).

Попереду у нас

Багато років

Цікавих і важких уроків.

Вч.: Ось і завершується наше свято.

Багато чого навчилися діти за цей перший рік навчання, підросли, подорослішали, порозумнішали, набули чимало знань, умінь і навичок.

Здружились і дійсно стали членами нашої великої шкільної родини.

Шановні батьки! У цьому році ваші діти закінчили перший клас і переведені до другого класу.

Висловлюю вам щиру подяку за ваше піклування у вихованні своїх дітей. Бажаю вашим дітям доброго відпочинку влітку, набиратися сил, здоров’я, завзяття для відмінного та хорошого навчання у другому класі.

Хай збудуться всі з побажань!

Ходімо сміливо в країну знань.

Дружба віддана не зламається,

Не розклеїться від дощу і хуг

Друг в біді не лишить,

Щирим словом втішить –

Отакий він, незрадливий,      2 рази.

Справжній друг.

Ми посваримось – і помиримось.

“Нерозлийвода” – кажуть всі навкруг.

Вдень чи в ніч негожу

Друг мені поможе –

Отакий він, незрадливий,     2 рази.

Справжній друг.

Друг завжди прийде мене виручить,

Він не жде подяк і не жде послуг.

Будь комусь в пригоді

В будь-якій негоді –

Отакий він, незрадливий,     2 рази.

Справжній друг!

Хай живуть хороші мами всіх дівчаток і хлоп’ят.

Мета: виховувати любов і повагу до мами, бабусі, всіх жінок; розвивати творчі здібності учнів.

Хід свята:

Ой, березню, мій березню!

Скільки рясту в березні!

Та вже в тебе, квітня брата,

Вся долина в квіти вбрата!

Нарву рясту при долині,

Бо в матусі свято нині;

Їй, найкращій, в білім світку

Подарую першу квітку.

А вже потім, а вже потім –

Геть усім на світі тьотям,

Всім бабусям – у теплиці,

Всім дівчатам у косиці.

Нарву рясту пребагато

Бо в усіх сьогодні свято.

Учитель: Березень починає весну. І, мабуть, символічно, що саме в цьому місяці ми відзначаємо Свято Жінки. Так, справжня жінка схожа на весну – першопочаток всього свіжого й чистого на землі.

Восьме березня настало –

Славне свято мам у нас.

От сьогодні ми й позвали

Усіх мам до нас у клас.

Кожній мамі подарунки

Готували малюки:

Малювали їм малюнки,

Вишивали килимки.

Ще й розписаний квітками

Написали ми плакат:

“Хай живуть хороші мами

Всіх дівчаток і хлоп’ят!”

Вчитель: Хто вас, дітки, міцно любить,

Хто ніжненько так голубить,

І клопочеться всякчас

Уночі і вдень про вас?

Разом: Мама дорогенька!

Хто для вас пісні співає,

Хто в колисці забавляє,

Гарні вам дає ляльки

І розказує казки?

Разом: Мама золотенька!

А тоді, мої кохані,

Коли ви і не слухняні,

Пустотливі  і ледачі.

Хто над вами гірко плаче?

Разом: Матінка рідненька!

Пісня про маму

Учитель: Мама... Це перше слово, яке з радістю та усмішкою вимовляє дитина. Це слово найчастіше повторює людина. Матерів мільйони, і всі вони несуть у своїх серцях любов. І кожен скаже: “Найкраща мати – моя”, бо безмежна її ніжність. Якби в світі було стільки доброти, скільки випромінює серце матері, зло згинуло б.

У сонечка ясного, що у небі,

І хмарки білої, легкої, як порошина,

І квітів перших ніжних і духмяних

Прикметники для мами ми попросимо.

Ми із сердечок вісімку склала.

Всі щирі слова на них написали.

Словами описати маму я хотів.

На жаль, щоб все сказати, не вистачає слів.

(Найлагідніша).

Сердечко перше обережно я знімаю,

Хвилююсь трошки, бо слово це присвячую матусі,

Мама всіх людей рідніша,

У цілім світі найлагідніша!

(Піднімає, показує серце, дарує мамі).

(Найніжніша).

Найніжнішим нашим мамам

Із віддалених країв

Передасть привіт дитячий

Ластівки весняний спів.

(Найграціозніша).

Струнка, як лань, матуся.

Ти молодість через роки неси.

 І мій ти подарунок

Прийми, як побажання праці, здоров’я і краси.

(Наймудріша).

Наймудріші наші мами.

Ми це серце подаруймо.

Самі рідні і розумні. Заспіваєм, потанцюймо.

Ми завжди разом із вами, і усі їх поцілуймо.

Гра “Від мами до тата”.

КАВА, МАЛИНА, ВАТА, НАГІДКА.

МАМА                                      ТАТО

(Найдобріша).

Добротою всіх нас зігріваєш.

Ти мрійлива й радісна буваєш.

Хай чудова музика оця

Зачарує всіх жінок серця.

Пісня на мелодію “Чунга - чанга”.

(Найвеселіша).

Нам мама радість у сім’ю приносить

“Душа” компанії: весела і танцює.

Найвеселіша нині моя мама

Її вітаю цими я словами.

Бажаю щастя і здоров’я море

І не хворіти їй ніколи.

(Найнесподіваніша).

Всі наші мами несподівані,

Не знаєм, що від них чекать.

А от що діти вам придумали –

І досі не змогли ви відгадать...

(Найвірніша).

Сердечко зі словом знову я знімаю.

Душа тріпоче так, як пташечки крило.

Матусі вірність меж не знає,

Бо віра в діточок її не полишає.

(Найкрасивіша).

Найкрасивіші в усім світі – наші неньки.

Заради них поети пишуть за рядком рядок.

Вклоняюсь низько за все своїй рідненькій,

Найкрасивішій із усіх жінок!

(Наймилозвучніша).

Від голосу матусі тане крига,

Сіяє сонце, квітка розцвітає.

Послухай, мила, пісню в подарунок

Вона щасливу мить тобі, напевне, нагадає.

(Наймиліша).

Із кожною дитиною мама мила

Проводить у житті найкращі дні.

Сьогодні на цей вальс запрошують вас діти

Даруйте милість і танцюйте всі.

Вч.:     Ще в колисці немовля

Слово “мама” вимовля.

Найдорожче в світі слово

Так звучить у рідній мові

Мати, матінка, матуся,

Мама, мамочка, мамуся.

Називаю тебе я

Рідна матінко моя.

Для вас, мами, діти малювали портрети.

Мамині руки – ніжні і милі –

Воду ранкову з криниці носили.

Діти плескались, діти вмивались,

Сонцю і матері щиро всміхались.

Їх теплотою щоранку зігріті,

Йдуть в дитсадочок усміхнені діти.

Мамині руки – добрі, ласкаві –

Всюди в пошані, всюди у  славі.

І на заводі біля верстата,

В полі, у школі – всюди їх знати.

Мамині руки все вміють робити,

Як же ці руки нам не любити?

Гра “Мамині руки”

Дитині зав’язують очі. Вона наосліп намагається впізнати руки своєї мами.

Хлюпоче вода

Не квартира – басейн.

Пливуть тарілки,

Наче зграйка гусей.

І стелиться дим

Над водою туманом,

У всі шпарочки

Заповза неслухняно...

- Пожежа на кухні?

Чи повінь весняна?! –

Не знає за що і хапатися мама.

-   Та що ж воно сталось?! –

Питає у тата.

- Та це ми удвох

готувались до свята!

1. Сніг розтанув,                                 Знову всюди

Згинула зима.                                      Квіти розцвіли.

Сніг розтанув,                                     Їх в дарунок мамі принесли.

В гості йде весна.                                І жінок вітаємо ми всі.

Сніг розтанув                                      Ви найкращі,

Раді цьому ми.                                     Хто в нас є,

Сніг розтанув –                                   На землі.

Свята ждуть жінки.

Приспів:

Свято мами,

Свято мами,

Ми усі його чекали,

Ми усі його чекали,

Свята мами.

Привітати хочем разом,

Заспівати пісню класом

Заспівати пісню класом

Усі разом.